Україна шокована врученням дебреценської нагороди Путіну - відкритий лист
"Я вірю в те, що справедливість, свобода, міжнародне право переможуть і що ми спільно досягнемо цієї мети. Я вірю. А ви вірите?," - запитала Петера Кьорьошпарті Посол України в Будапешті.
Кьорьошпарті є Головою Комітету докторського та студентського складу, який був серед тих, хто проголосував, щоб російський президент отримав відзнаку Дебреценського університету.
Після нашої статті за понеділок ("Дебреценський університет забезпечив те, чого Путін очікування вдома, - більше 90% так") до нас звернулося Посольство України, якщо бути точним, Посол України в Угорщині, яка направила нам листа, адресованого Дебреценського університету і згаданому в нашій статті Петеру Кьорьошпарті. Ми його публікуємо:
"Civis Honoris Causa - відзнака, присвоєна, відповідно до інформації ЗМІ, президенту Росії Володимиру Путіну рішенням 90% членів Сенату Дебреценського університету. В університеті, який є флагманом угорського вищої освіти, стіни якого прикрашені зображеннями історичних діячів, які внесли свій вклад в зміцнення міжнародного престижу університету та Угорщини. Я вивчала угорську мову також в цьому знаменитому університеті та саме тут полюбила цю країну. У якості Посла я здійснила свою першу поїздку за межі Будапешта саме до Дебрецена, де мала нагоду виступити з лекцію перед студентами та викладачами Дебреценського університету. Я побачила та відчула підтримку України, розуміння того, що ця боротьба ведеться не тільки за Україну, але і за всю Європу.
Тому ще більш шокуючою стала для мене новина про відзначення російського президента. Ще декілька років тому більшість людей не звернула б на це увагу, однак після 2014 року ім'я Володимира Путіна є синонімом порушення міжнародного права, в тому числі Будапештського меморандуму, незаконної тимчасової анексії Криму і ведення проти сусідньої дружньої держави, України, гібридної війни, яка на сьогодні позбавила життя більше 10 тисяч наших співвітчизників.
З заяв члена Сенату університету, Голови Комітету докторського та студентського складу П.Кьорьошпарті з'ясувалося, що він згоден з окупацією Криму та незгоден з підтримкою українського уряду, мовляв слід поїхати до Закарпаття, щоб побачити, якою є реальність. На його думку, Путін не визнаний військовим злочинцем, а країни іноді змінюють свої кордони за допомогою війни, більше того, Росія не зробила нічого, крім того, що просто повернула собі територію, яка завжди їй належала.
Я не хочу заглиблюватися в історичну суперечку щодо того, коли чиїм був Крим чи будь-яка інша територія, адже суть не в цьому. Для мене стало шоком та приводом для смутку те, що член Сенату такого видатного навчального закладу у ХХІ столітті згоден з порушенням міжнародного права та переглядом кордонів та з тим, що одна держава може безкарно нападати на своїх сусідів, вбивати її громадян та анексувати її території. Я вірю, що ні Комітет, ні інші члени Сенату не погоджуються з такою позицією.
З угорських ЗМІ також можна дізнатися про те, що артилерійський вогонь з російської зброї щоденно влучає по домівках мирних людей, а мільйони українців вже стали внутрішніми біженцями. Майже щодня українські військові, серед яких і представники угорської національності, віддають життя заради того, щоб гібридна війна не поширилася далі та заради захисту європейських цінностей та європейської перспективи нашої держави. Угорці відчули це в 1956 році, коли також російські танки затоптали пробудження угорської демократії. Демократичні країни світу одностайно засуджують Росію та її лідерів, про що свідчать міжнародні санкції, введені проти Росії та її політичної та економічної еліти.
П.Кьорьошпарті не потрібно чекати на нагоду, вже завтра він може здійснити поїздку на Закарпаття, щоб віддати шану на могилах воїнів угорського походження, які віддали свої життя і за нього, щоб у Європі панували не зелені чоловічки Путіна, а право та демократія. І такі могили є не лише в Закарпатті. Вони вкривають всю Україну. Тисячі матерів, дружин та дітей оплакують наших полеглих героїв.
Пам'ятаючи про полеглих співвітчизників, які захищали нас, і тих, хто продовжує боротися проти російської агресії, я й надалі вірю, що підтримка, яку я відчувала з боку студентів і викладачів, з якими зустрічалася в Дебрецені, демократичний дух університету, який я пам'ятаю зі студентських часів, прагнення до свободи, яке завжди було притаманне угорцям, є сильнішими, ніж тимчасовий економічний інтерес. Я вірю, що цей титул буде відкликано, а підтримка порушення міжнародного права отримає гідну оцінку.
Я вірю в те, що справедливість, свобода, міжнародне право переможуть і що ми спільно досягнемо цієї мети. Я вірю. А ви вірите?
З оригіналом статті можна ознайомитися за посиланням.