Дзвін дзвонить для Європи

Березень 2014 року увійде в підручники історії України як місяць, що перевернув свідомість наших громадян і змінив світ.

Поява так званих зелених чоловічків у Криму, звернення російського президента 1 березня до парламенту Росії за дозволом на використання російської армії на території України і миттєва згода на це з боку Державної Думи, фейковий референдум про статус Криму 16 березня і два дні по тому, 18 березня, приєднання Росією українського півострова до свого складу. Лицемірні російські заяви на найвищому рівні про те, що все це відбулося виключно з волі місцевого населення, які досить швидко змінилися не менш  цинічним визнанням факту російської участі в анексії Криму. Все це - виклик самому існуванню сучасного демократичного світу, ключовим елементом якого до цього часу залишалося міжнародне право.

Минуло три роки з початку незаконної окупації Росією Криму. Не зупинившись на цьому, Росія розпочала агресію проти України,  направляючи своїх військових та свою зброю на схід нашої держави. Майже 10 тисяч українців вже втратили свої життя у результаті цієї агресії. А паралельно в Криму російська окупаційна влада продовжує переслідування українців та кримських татар, проводить мілітаризацію півострова, фактично перетворюючи його на велетенську військову базу, а наших громадян – на в»язнів, які живуть в атмосфері страху.

6-9 березня в Гаазі пройшли слухання в Міжнародному Суді ООН про застосування запобіжних заходів у справі за позовом України проти Росії, поданим у січні цього року у зв'язку з порушенням Москвою  міжнародної  конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та міжнародної конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації. Ми розраховуємо,  що суд ухвалить справедливе рішення, щоб запровадити негайні заходи і захистити права України та її громадян.

Україна має намір використати міжнародно-правові механізми для деокупації Криму та припинення російської агресії на сході нашої держави. Ми віримо  у верховенство міжнародного права і саме тому будемо домагатися, щоб воно перемогло. Навіть тоді, коли неповага до нього була продемонстрована не просто країною,  а державою, яка є постійним членом Ради Безпеки ООН і володіє величезним ядерним арсеналом, а отже за своїм статусом мала би навпаки гарантувати дотримання міжнародних правил.

Ми рохраховуємо на подальшу солідарність з боку західних партнерів з тим, щоб примусити Росію повернутися в русло поваги до міжнародного права. Продовження санкційного тиску на Москву - єдиний практичний і тому настільки необхідний важіль впливу.

В листопаді 2016 року Міжнародний кримінальний суд у своєму попередньому висновку зазначив, що анексія Криму є порушенням територіальної цілісності України і «прирівнюється до міжнародного збройного конфлікту між Україною і Російською Федерацією». Настав час, щоб після трьох років незаконної окупації та майже трьох років з початку  російської агресії на сході України агресія буде названа своїм власним іменем.

Щоб вилікувати хворобу дуже важливо поставити вірний діагноз. Те ж саме можна сказати і про міжнародні відносини. Намагання подати російську агресію проти України як громадянську війну - це насправді спроби втекти від реальності, які не лише не допомагають вирішити проблему, а й несуть у собі загрозу її подальшого розростання.

Не потрібно чекати моменту, коли хтось стане наступною жертвою. Сьогодні цьому можна запобігти, допомігши Україні. Подумайте над цим перш, ніж сказати,  що хочете залишитися нейтральними, чи заплющите очі на те, що вже принесла Україні "російська весна". Не чекайте, доки її паростки проростуть у вас на подвір'ї.  Ще не пізно почути дзвінок, який задзвонив у Криму і продовжує дзвонити на сході України, щоб прокинутися.

http://nepszava.hu/cikk/1123715-europanak-szol-a-veszharang