Посольство України в Угорщині

, Київ 19:07

Стаття Міністра закордонних справ України Павла Клімкіна "Закон про освіту. Нам потрібен виважений діалог" у провідному угорському виданні "Мадяр Немзет"

11 жовтня, 12:11

Новий «Закон про освіту», щойно прийнятий в Україні, викликав гостру і вкрай емоційну реакцію в Будапешті. З різкими заявами виступили високі угорські керівники, бурхлива кампанія розгорнулася в медіа, що внесло непотрібну напруженість в наші традиційно дружні відносини. У такій ситуації вважаю своїм обов’язком надати угорському політикумові й громадськості необхідні роз’яснення.

Передусім наголошу, що згаданий Закон жодним чином не спрямований проти угорської та інших національних меншин України. Головною його метою є приведення системи освіти в нашій країні до норм і стандартів Європейського Союзу та вимог ХХІ століття, а також відновлення повноцінного функціонування державної української мови, яка протягом століть російської колонізації була насильно витіснена з багатьох важливих сфер життєдіяльності нашого суспільства.

Стаття 7 Закону, зокрема, передбачає кардинальне поліпшення вивчення в школах національних меншин державної мови як мови міжнаціонального спілкування в Україні. Здавалося б, цілком логічний і необхідний крок, але саме він був розцінений в Угорщині як неконституційне звуження прав угорської громади. Для того, щоб об’єктивно розібратися в ситуації, закликаю облишити зайві емоції та екзальтовані заяви й тверезо оцінити реальний стан, в якому на сьогоднішній день опинилася угорська молодь в Закарпатті.

Досі в наших угорських школах державна українська мова викладалася в таких мізерних обсягах, що після закінчення середньої освіти більшість молодих угорців у місцях компактного проживання меншини практично не можуть спілкуватися українською й майже її не розуміють. Так, у Берегівському районі Закарпаття 75% випускників не змогли скласти обов’язковий в усій Україні тест з державної мови. Що це означає на практиці? Це означає, що вони не зможуть вступити в українські університети, а в перспективі й знайти роботу в державних органах своєї країни (сподіваюся, всі погодяться, що без знання української вчитися в україномовних вищих навчальних закладах і працювати в державних структурах України справді неможливо). А тепер логічний висновок: незнання української на практиці означає для угорської громади національну самоізоляцію й гетоїзацію. Саме такий стан можна назвати дискримінацією, тимчасом як повноцінне вивчення державної мови, поряд з таким же ґрунтовним володінням мовою рідною, дасть нашим угорцям можливість повною мірою користуватися всіма конституційними правами українського громадянина. І таку можливість забезпечує їм новий Закон про освіту.

Звісно, молоді українські угорці можуть здобути вищу освіту в університетах Угорщини, а потім і знайти собі роботу на історичній батьківщині або в іншій країні ЄС. Багато вже так і зробили, а, наскільки мені відомо, численні школярі наразі також орієнтуються на таке майбутнє. Проте це саме той випадок, коли блискуча медаль має й вельми непривабливий зворотний бік. Відтік тисяч найталановитіших молодих угорців з Закарпаття у перспективі несе загрозу стрімкої маргіналізації, старіння й знелюднення угорської громади. Сумніваюся, що саме таку мету переслідує нині офіційний Будапешт. І абсолютно впевнений, що такий розвиток подій аж ніяк не відповідає інтересам Києва. Українське Закарпаття є унікальним європейським мультинаціональним і мультикультурним регіоном, це, можна сказати, Євросоюз у мініатюрі. Ми розглядаємо його як важливий фактор, що пов’язує нас із усією Центральною Європою, а отже, й інтегрує Україну в ЄС. Угорська громада на Закарпатті здавна виступала як один із найбільш освічених, культурно розвинутих і суспільно активних етносів. Ми зацікавлені в двох взаємопов’язаних речах: в тому, щоб закарпатські угорці зберігали свою традиційну роль у регіоні і щоб вони були максимально інтегровані в життя нашого суспільства. Упевнений, що саме такий стан будь-якої національної меншини – збереження національної ідентичності й повноцінна участь у житті своєї держави – якраз і відповідає сучасним демократичним європейським стандартам.

А тепер погляньмо, як конкретно виглядатиме освітній процес для українських угорців згідно із новим Законом. Угорська буде й надалі використовуватися в дитячих садочках, школах та на факультетах. Разом із тим уже в початкових класах на належному рівні викладатиметься й державна мова. У середній школі в обов’язковому порядку вивчатиметься угорська мова та література, інші предмети подаватимуться угорською або українською, їх співвідношення буде додатково визначено окремим Законом про середню освіту, крім того, на про вибір мови викладання тієї чи іншої дисципліни вирішуватиме й сама школа. Угорські випускники і надалі зможуть продовжувати освіту рідною мовою на угорському факультеті Ужгородського університету, а також у Закарпатському угорському інституті в Берегові. Загалом же нова система забезпечить повноцінне знання випускниками обох мов – рідної та державної. Звісно, не буде занедбано й англійську та інші провідні мови Євросоюзу. Питається, чи є тут привід для паніки й нагнітання ситуації?

Хочу зазначити, що найгострішу, можна сказати, навіть істеричну реакцію Закон про освіту викликав у Росії, яка здійснює збройну агресію проти України й веде гібридну війну проти Євросоюзу й усього західного світу. Саме «захистом» російськомовного населення (тобто не тільки українських росіян, але й мільйонів етнічних українців, які внаслідок тривалої русифікації перейшли з рідної на російську мову) Москва намагається виправдати своє вторгнення в Криму й на Донбасі. Тому утвердження державної ролі української мови є для нас питанням національної безпеки й цю політику ми будемо проводити твердо й послідовно. Разом із тим прошу мати на увазі, що йдеться не про якісь надзвичайні права української мови, а про виправлення колоніальних деформацій. Ми не хочемо нічого, тільки залишити українській мові статус державної, який угорська має в Угорщині,  румунська в Румунії чи польська в Польщі. Не більше. Відповідно новий Закон про освіту готувався з ретельним урахуванням норм країн – членів ЄС, релевантних міжнародних документів та міжнародних зобов’язань України. Щоб остаточно розвіяти будь-які сумніви, ми передали цей Закон на експертизу до Ради Європи й Венеціанської комісії.

Ми також готові надати роз’яснення  й провести необхідні консультації з усіма нашими європейськими партнерами та зацікавленими державами. Саме це буде головною метою мого візиту до Будапешта, який я планую здійснити найближчими днями. Сподіваюся на виважений та конструктивний діалог.

З оригіналом статті можна ознайомитися за посиланням.