Посольство України в Угорщині

, Київ 19:06

Коментар Віце-прем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванни Климпуш-Цинцадзе

26 вересня, 21:52

Глибоко розчарована невиправдано емоційною і, як на мене, недалекоглядною заявою МЗС Угорщини щодо Закону України «Про освіту». 

Шкода, що не видно бажання партнерів розібратися в суті та важливих деталях. 

З цього приводу хочу сказати кілька речей.
Цей закон жодним чином не обмежує прав національних меншин на здобуття освіти рідною мовою: таке право є в них у закладах дошкільної освіти, в початковій школі, а також у середній, яка включатиме значний перелік викладання предметів мовою національних меншин. Ідеться про мову та літературу національної меншини (пп. 6, п.1 статті 7 Закону), один або декілька предметів мовою ЄС (де-факто – мовою національної меншини, п. 4 статті 7 Закону). У математико-природничому циклі будуть додані словники мовою меншини, для паралельного вивчення термінів двома мовами. Додаткові деталі також мають стати частиною закону про середню освіту.

Закон не порушує наших міжнародних зобов`язань відповідно до чисельних конвенцій, до яких ми долучилися. Впевнена, експертиза Ради Європи, за якою ми самі ініціативно звертаємося, дуже скоро це підтвердить, поклавши край зовнішнім маніпуляціям навколо цього важливого питання нашої внутрішньої політики.

Як відповідальний, послідовний партнер і багатонаціональна країна Україна протягом усіх років після відновлення незалежності гарантує дотримання прав усіх національних меншин. При цьому ситуація, коли громадяни України, закінчивши державну школу, не вміють ані читати, ані писати, ані бодай говорити українською – неприйнятна. Це вже не про права, а якраз про дискримінацію. Такі випускники позбавлені права на вибір вищої освіти, позбавлені можливостей вибору реалізації себе в найрізноманітніших галузях, а отже приречені на маргінальне становище в суспільстві. 

Ми за інтеграцію всіх меншин, і цей процес, так само, як відстоювання прав своїх громад на загальнодержавному рівні, неможливий без знання державної мови.

І найголовніше. Ніхто ззовні – ані на сході, ані на заході – ніколи не вирішуватиме за нас, куди ми інтегруємося. Хочу, аби цей сигнал почули всі, хто вважає, що, перебуваючи під безпрецедентним інформаційним тиском, відбиваючи військову і економічну агресію, трансформуючи себе з пост-совєцької республіки на реальну державу, Україна піддасться на відвертий шантаж. 

Щодня ми платимо дуже високу ціну за свободу бути собою і право самим визначати своє майбутнє, базуючись якраз на ціннісному виборі. Відмовитися від цього права зараз, коли за нього віддали життя тисячі українців, було б злочином проти майбутнього не лише України, а всього світу, що називається цивілізованим.